"Всі прагнуть допомагати таким же, як вони самі": історія простору допомоги для мелітопольців "Саме тут"

Простір допомоги “Саме тут” один з перших відкрився у Запоріжжі, як центр підтримки ВПОсаме для мешканців міста Мелітополь та Мелітопольського району. Тут люди отримують гуманітарну допомогу, медичні, юридичні, психологічні консультації, допомогу спеціалістів соціальної сфери, на базі простору проводять різноманітні культурно-розважальні заходи для дітей та дорослих, надаєтьсядопомога в оформленні фінансової підтримки від міжнародних фондів тощо.

Десять днів тому центр був пошкоджений після чергової ворожої атаки. Ми дізнавалися про те, як співробітники центру пережили цю атаку, як це вплинуло на подальшу роботу хабу та які перспективні плани мають координатори для того, аби надати всебічну підтримку вимушеним переселенцям.

Чим займається центр допомоги «САМЕ ТУТ» з початку заснування і до сьогодні

Після повномасштабного вторгнення з міста Мелітополь та Мелітопольського району на підконтрольні Україні території виїхало понад 41 тисяча осіб. Аби підставити плече допомоги своїм людям, за ініціативи Мелітопольської міської ради, в партнерстві з громадськими організаціями, в місті Запоріжжя 17 червня 2022 року було засновано перший гуманітарний центр «Відкритий простір допомоги «САМЕ ТУТ». Пізніше аналогічні центри допомоги для мелітопольців з’явилися у Львові, Києві та Дніпрі. На сьогодні у Запоріжжі працює близько 40 осіб, в інших містах — сумарно така ж кількість. Це співробітники бюджетної сфери Мелітополя, громад Мелітопольського району та волонтери.

«Так, страшно залишатися у Запоріжжі під прильотами, але всі працівники прагнуть допомогти таким же, як вони самі. В перші 10 днів роботи ми зареєстрували понад 5 тисяч осіб, на сьогодні у 4 центрах — 25 500 мелітопольців системно отримують допомогу. У центрі мелітопольці отримують комплекс послуг офлайн, а мешканцям, які залишились на тимчасово окупованих територій Мелітопольщини, оператори нашого контакт-центру наразі можуть надавати лише консультаційну онлайн підтримку» — зазначає керівниця простору "Саме тут" Катерина.

Станом на кінець березня в 4 центрах видано понад 175 тисяч гуманітарних наборів, зокрема в 2023 році у “Відкритому просторі допомоги “САМЕ ТУТ” у Запоріжжіспільно з ГО «Меліта» видано 80 тисяч гуманітарних наборів. Щодо надання психологічної підтримки, то за весь період роботи центрів надано понад 2260 психологічних консультацій; у 2023 році в Запоріжжі отримали психологічну підтримку майже 500 відвідувачів.

У кожному з чотирьох центрів здійснює прийом сімейний лікар та, у разі наявності, є можливість отримати гуманітарну допомогу у вигляді ліків. Крім того в Запоріжжі за графіком приймає дитячий кардіолог, гастроентеролог, дерматолог та педіатр. За період роботи центрів надано понад 18 тисяч медичних послуг відвідувачам. Зокремав Запоріжжі за минулий рік надано 11,9 тисяч послуг.

«На базі наших центрів діє консультаційний пункт, де за графіком є можливість отримати консультації фахівців Пенсійного фонду України, Центру зайнятості, Управління соціального захисту населення. Також, завдяки нашим партнерам, надаються консультаційні послуги юриста, нотаріуса, адвоката», — розповідають члени команди “САМЕ ТУТ”.

З самого початку своєї діяльностіспівробітники центру особливу увагуприділяютьдітям та молоді. У Запоріжжі з моменту повномасштабного вторгнення діти не мали змоги відвідувати дитячі садки та школи за форматом офлайн. Аби дати можливість школярам реально поспілкуватися з однолітками та викладачами, на базі центру був створений освітній хаб.І до сьогодні тут дітям допомагають вчитися писати, читати, рахувати. Учні середньої шкільної ланки мають можливість покращити та закріпити свої знання з різних шкільних дисциплін.Для учнів старших класів здійснюється підготовка до НМТ з усіх шкільних предметів. Наразі освітній хаб виокремлено як структурну одиницю на окремій локації з дотриманням безпекових умов.

«Діти, що навчаються в онлайн форматі, відчувають нестачу спілкування з однокласниками, вчителями. З Мелітополя виїхали всі наші вчителі і завдяки тому, що наше управління ще під час ковід-карантину, створило онлайн-платформу, ми досить швидко зреагували на нові виклики і повсякчас намагаємося зберегти наших учнів на цій онлайн платформі, попри всі негаразди. На другому поверсі центру ми облаштували наш освітній хаб з 4 класами різного розміру, де у нас на постійній основі проходили заняття для школярів, не тільки для дітей з мелітопольської громади, а і для місцевих запорізьких учнів. Ми приймали всіх охочих навчатися. Тут також навчалися і діти співробітників нашої великої команди. Зараз освітній хаб орендує окреме приміщення в безпечному місці, де педагоги можуть надавати освітні послуги на постійній основі»,— розповідають у мелітопольському просторі допомоги.

Один із пріоритетних напрямів роботи центру — організація відпочинку та дозвілля для дітей і дорослих. Обмежений сімейний бюджет родин, що покинули свої домівки, частіше за все дозволяє їм винаймати невеликі квартири,або проживати лише в шелтерах чи гуртожитках, де діти позбавлені свого особистого простору. Крім того, батьки не мають можливості відправити дітей хоча б до родичів на традиційний відпочинок, адже більшість бабусь та дідусів залишилися на тимчасово окупованих територіях. Аби не лишати маленьких мелітопольців дитинства, разом з партнерами команді вдалось організувати відпочинок для 1000 дітей, зокрема у освітньо-культурних подорожах за кордоном— в Угорщині, Польщі, Грузії, Італії та Франції.

Наразі співробітники міжнародного відділу центру продовжують працювати в цьому напрямі, щоб надати можливість якомога більшій кількості дітей отримати відпочинок та позитивні емоції.

Аби допомогти дорослим соціалізуватися, співробітники через соціальні мережі надають інформацію про культурне дозвілля — виставки, музеї, театри.Команда хабу домовляється з провайдерами послуг, аби зі знижками чи безкоштовно отримати квитки, щоб люди мали змогу додати хоч трохи яскравих кольорів до повсякденного життя.

Протягом 2022 та 2023 років, за підтримки міжнародних організацій, команді вдалося евакуювати з тимчасово окупованої території майже 1000 осіб, зокрема130 осіб за кордон.

Як ракетна атака ворога вплинула на звичну роботу центру

Вранці 6 квітня 2024 року команда простору дізналася про те, що в результаті російської атаки центр допомоги зазнав ушкоджень. Один зі співробітників, що проживає неподалік, за 15 хвилин дістався до центру і надіслав жахливе відео з наслідками пошкоджень: жодного цілого вікна, всюди розбите скло, пошкоджені меблі та оргтехніка. У результаті потужної вибухової хвилі вибило двері у декількох кабінетах, зірвало батареї, а на другому поверсі посипалася стеля. Вибух стався в суботу рано вранці і, на щастя, на той час на території центру нікого не було.

«Коли наш співробітник близько 6 години ранку надіслав перше відео з наслідками атаки, то на це неможливо було спокійно дивитися, бо для нас це не просто стіни, а це місце, яке так довго створювалося і в нього вкладалося дуже багато сил.Коли я дивилася на розбиті вікна, то думала, що у нас саме до цих вікон спинами кожен день сиділо десяток співробітників. До того ж у холі завжди перебувають ще десяток відвідувачів, консультантів тощо. Якби це був робочий час, то на місці щонайменше знаходилося б 50 людей. Другий поверх, де розташовувався освітній хаб, постраждав ще більше — там практично всюди провалилася стеля. Ми дуже вдячні всім нашим відвідувачам, хто долучився до допомоги в прибиранні центра», — розповідає керівниця центру.

Співробітник центру Артур, який першим дістався робочого місця і показав наслідки ушкоджень, розповідає, що на той момент у нього просто відключилися будь-які емоції і він намагався якнайшвидше прибрати скло і врятувати все, що можливо.

«Я першим сюди дістався. Мені здається, що в мене притупилися тоді відчуття, а емоції вже прийшли пізніше. Моєю головною функцією було робити щось руками і врятувати все те, що залишилося. У нас пішло десь 7 годин, щоб прибрати все скло, закрити вікна OSB. Усвідомлення та емоції прийшли вже десь на наступний день, коли обходили все це», — згадує Артур.

Чоловік додає, що сам він родом із Бердянська. Всі його рідні поїхали за кордон, а він лишився у Запоріжжі і хотів допомагати людям.Так він опинився в команді «САМЕ ТУТ», коли вони ще базувалися в одному з Палаців культури і допомагав їм фізично. Ніхто його не знав, а коли вже всі ближче познайомилися, то його дуже добре прийняли. Так він і залишився працювати в команді, яку тепер він вважає своєю другою родиною.

Наразі тимчасово простір «САМЕ ТУТ» не приймає відвідувачів фізично, але продовжує їм надавати консультації і допомогу. Команда зараз працює над тим, аби знайти безпечне місце, щоб продовжити свою роботу на благо людей.

Проблеми, перспективи та плани на майбутнє

Одним з найбільших викликів команда центру називає те, що разом з вдячністю міжнародним партнерам, постає необхідність ще й постійно пояснювати, що переселенцям і після двох років повномасштабної війни все ще потрібна гуманітарна допомога. Це не є просто примхою, а такими є сьогодні реалії життя в Україні.

«Світ не знає таких випадків, коли гуманітарна допомога надавалася так довго за терміном. Україна потребує допомоги вже протягом 10 років з моменту першого вторгнення ворога. Щоразу ми також наголошуємо нашим партнерам, що основна проблема для ВПО— це відсутність житла. Ця проблема так і не була вирішена за ці 2 роки: ніхто не отримав безкоштовного житла, орендна плата не стала нижчою. Так, люди,ймовірно психологічно адаптувалисядо життя, але це складно -переселенець повинен щодня думати, як йому платити за наступний місяць оренди квартири. Якщо він цього не зробить, то йому потрібно збирати валізу і їхати в окупацію. І тоді виникає запитання, з яким ми щодня стикаємося, а навіщо було стільки сил витрачено? Тому ми наполегливо намагаємосядовести нашим партнерами, що гуманітарна допомога — це не забезпечення продуктами. Вона постає способом економії коштів, які люди спрямують на оплату житла» — пояснює керівниця центру.

Не менш важлива проблема полягає з працевлаштуванням ВПО. За даними Запорізького обласного центру зайнятості, на одне робоче місце у Запоріжжі претендує 13 осіб.

«Будь-який роботодавець, який стикається з вибором працівника, обираючи між місцевим мешканцем чи переселенцем, надає пріоритет місцевому мешканцю, тому що він має хоч якусь впевненість, що той буде працювати тривалий час.Щодо переселенців, то існує думка, що в будь-який момент вони можуть взяти валізу і поїхати— чи то повернутися додому, чи переїхати в одне з інших міст. Тобто є стереотип, що переселенці нестабільні і саме тому, це є перешкодою для працевлаштування.Друга причина відмови в працевлаштуванні пов'язана з особливостямиосвітнього процесу. Коли немає можливості дітям навчатися в школах, то мами з дітьми вимушені знаходитись вдома. Якщо говорити про виплати ВПО, то мати отримує дві тисячі гривень, а на дитину — три. Тобто в сумі близько 5 тисяч гривень. На ці кошти у Запоріжжі важко винайняти однокімнатну квартиру» — розповідає керівниця центру.

У центрі нещодавно було проведенодослідження цільової аудиторії, щоб зрозуміти більш конкретно, хто є отримувачем послуг. Портрет типового переселенця — це людина середнього віку, з дітьми віком від 2 до 12 років;у сім'ї дружина переважно безробітна, а чоловік працює або служить у ЗСУ.

«Ми орієнтувалися у планах на цей рік не тільки на забезпечення базових потреб людей. Пріоритетом ми обрали створення кар’єрного центру разом з нашим партнером ЦОД “Перший” і забезпечення можливостінавчання. Адже саме через навчання наші люди можуть підвищити свою цінність на ринку праці, встановити нові соціальні контакти тощо. Наразі організовано близько 30 освітніх курсів. Певні курси проводимо в форматі онлайн, деякі — офлайн. Це курси SMM, комп'ютерні курси, курси перукарів, масажу, тренінги з самооборони, навчання української мови, вивчення англійської мови та багато іншого. Ми намагаємося таким способомпідтримувати не тільки тих людей, яким потрібні продукти, а ще й залучити до навчаннятих, хтопотребує професійного розвитку», — зазначають в просторі «САМЕ ТУТ».

Також мелітопольський центр підтримує співпрацю з колегами з інших хабів релокованих громад — Васильківським, Бердянським, Маріупольським ХАБОМ та іншими.

Для всіх охочих допомогти переселенцям з Мелітопольщини номер “гарячої лінії” центру: 067-329-01-81, [email protected]

Більше інформації про щоденну роботу хабу ви можете знайти ТУТ.